В даний час проблема хронічного ларингіту стає все більш актуальною, так як за останні роки явно відзначена тенденція до зростання захворюваності. Так, питома вага хронічного ларингіту в структурі лор- хвороб ще недавно становив 8,4 % (1995 г), а на сьогоднішній день цей показник вже рівний 11 %. Необхідно сказати, що дана патологія негативно впливає на якість життя хворого і за умови відсутності належного лікування може призводити до небажаних наслідків.

Що ж таке хронічний ларингіт і звідки він береться?
Під терміном хронічний ларингіт прийнято розуміти хронічний запальний процес в гортані, який характеризується наявністю стійких функціональних і структурних змін (атрофія, гіпертрофія слизової, порушення секреції слизових залоз і т.д.). Причинами розвитку хронічного ларингіту є:
• часто повторювані епізоди гострого запалення гортані (гострого ларингіту);
• тривале перенапруження голосу- мовного апарату (характерно для осіб з такими професіями як педагог, співак, диктор і т.д.);
• захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів (нерівна перегородка носа, хронічні синусити, тонзиліти, трахеїти, бронхіти і т.д.);
• гастроезофагеальний рефлюкс (закид вмісту шлунку в стравохід);
• професійні шкідливості (регулярне вдихання пилу, парів і газів, надмірна сухість повітря);
• куріння і вживання алкоголю;
• супутні хронічні захворювання (цукровий діабет, порушення кровообігу, алергія і т.д.).

До безпосереднього загострення хронічного процесу можуть призводити:
• перенесені гострі респіраторні захворювання;
• переохолодження;
• перенапруження голосу і т.д.

Форми і прояви хронічного ларингіту
Виділяють три різновиди даного захворювання: катаральний ларингіт, атрофічний і гіпертрофічний. Для катаральної форми хронічного ларингіту характерно потовщення і гіперемія слизової, неповне змикання голосових складок, наявність в'язкого слизу. Хворі при цьому скаржаться переважно на захриплість, відчуття дискомфорту в гортані, першіння в горлі, а також періодичний кашель з мокротою.

Гіпертрофічний хронічний ларингіт проявляється надмірним розростанням слизової (епітелію і підслизового шару), що проявляється, наприклад, у вигляді « співочих вузликів ». Осиплість голосу у таких хворих більш виражена (аж до повної втрати голосу), турбує постійне покашлювання.
При атрофічному хронічному процесі слизова навпаки стоншується і атрофується, в гортані накопичується велика кількість кірочок. Переважають скарги на сухість, першіння, дискомфорт, сухий болючий кашель, осиплість голосу.

Діагноз хронічного ларингіту та його форми встановлюється на підставі огляду гортані (ларингоскопії), в деяких діагностично складних випадках може знадобитися мікроларингоскопія, відіостробоскопія.
Основні принципи лікування хронічного ларингіту
Принципові підходи до лікування різних форм хронічного ларингіту також різняться. Так, якщо для атрофічного процесу в першу чергу необхідні заходи, спрямовані на поліпшення кровообігу, трофічних і обмінних процесів в слизовій (біостимулятори, вітаміни, фізіопроцедури і т.д.), то в разі гіпертрофічного ларингіту використовують протизапальну терапію, в'яжучі препарати. Для лікування катаральної форми хронічного ларингіту рекомендують:

• протизапальні та антисептичні препарати;
• антигістамінні засоби;
• муколітичні засоби;
• лужні інгаляції і, що важливо, дотримання спеціального режиму, а саме:
- обмеження голосового навантаження (у гострий період краще максимально можливо мовчати);
- дотримання делікатної дієти (виключити гостру і гарячу їжу);
- прийом достатньої кількості рідини;
- достатня вологістю повітря в приміщенні (60-80 %);
- відмова від куріння.

Поза загостренням хронічного ларингіту, з метою профілактики рецидивів необхідно усунути захворювання, які можуть безпосередньо провокувати хронічний ларингіт (хвороби верхніх і нижніх дихальних шляхів, шлунково -кишкового тракту, обмінні порушення і т.д.).

Тонзипрет в лікуванні хронічного ларингіту
Тонзипрет - гомеопатичний лікарський засіб, який є важливою складовою комплексного лікування хронічних ларингітів. До його складу входять наступні рослинні компоненти: лаконос американський, гваякове дерево і перець стручковий. Їх активні речовини (капсаїцин, каротиноїди, флавоноїди і ефірні масла) володіють широким спектром фармакологічної активності, а саме здатні надавати знеболювальну, протизапальну та імуномодулюючу дію (за рахунок стимуляції В і Т- лімфоїдної системи). Застосовується Тонзипрет як при лікуванні гострої патології, так і при хронічних захворюваннях лор- органів (тонзиліт, фарингіт, ринофарингіт, ангіна, ларингіт і т.д.). Необхідно вказати, що препарат відрізняє добра переносимість, мінімум побічних реакцій і протипоказань.

Тонзипрет має дві форми випуску: у вигляді таблеток для розсмоктування і крапель для прийому всередину. Спосіб застосування та доза визначається в індивідуальному порядку з урахуванням віку хворого, вираженості клінічних симптомів, результату лікування і т.д. Так, краплі Тонзипрет рекомендовано вживати в нерозведеному вигляді (бажано перед прогладиваеніем потримати їх у роті кілька секунд), а для дітей бажано все ж розвести краплі в невеликій кількості води. Таблетки Тонзипрет потрібно повільно розсмоктувати в роті. Кратність прийому: у період сильно вираженого больового синдрому для дорослих - по 1 таблетці (або 5-10 крапель) кожні 30 хвилин або щогодини (зверніть увагу, що максимальна кратність прийому становить 12 разів на добу). Потім, після зменшення інтенсивності больового синдрому слід вживати підтримуючу дозу: по 1 таблетки 3 рази на день за 15 хвилин до прийому їжі. У період ремісії хронічних захворювань (зокрема хронічного ларингіту) призначають по 1 таблетці (5-10 крапель) 3 рази на день.