Передача сигналів м'язам і від них в нашому організмі здійснюється за рахунок нервів, що відходять від спинного мозку. Інакше їх називають нервовими корінцями. Вони передають імпульси, завдяки яким мозок визначає, як розташовується тіло в просторі, чи болить щось та ін Більш того, тільки наявність нервових корінців дозволяє мозку повноцінно управляти роботою всього організму.

Трохи нижче попереку, там, де закінчується спинний мозок (в районі першого поперекового хребця), розташований особливий пучок нервів, який називають кінським хвостом. І якщо раптом корінці запалюються, виникає синдром кінського хвоста. Дізнаємося поподробнее про це явище.

Загальна характеристика
Синдром кінського хвоста являє собою серйозне захворювання, причиною якого, як уже зазначалося, є запалення корінців. Також синдром може бути викликаний компресією нервових закінчень. Не можна недооцінювати це захворювання, оскільки за відсутності належного лікування можливе настання таких негативних наслідків, як стійке порушення функції сечового міхура і парез нижніх кінцівок.
ознаки захворювання

Можна виділити наступні симптоми, які характеризують синдром кінського хвоста:
• Поява поперекових болів;
• Так звана радикулярная біль, відчуваємо в одній або обох ногах. Для такого болю характерно те, що починається вона в області сідниць, а потім поступово спускається вниз по Берду до гомілки;
• Синдром кінського хвоста викликає також оніміння в паховій області, в районі куприка;

• Виникнення збоїв у функціонуванні кишечника і сечового міхура;
• Поява м'язової слабкості в ногах, зниження чутливості;
• Розглянутий синдром може знизити або повністю усунути рефлекси ніг.

Зупинимося на деяких з ознак докладніше. Так, при синдромі кінського хвоста біль у попереку може бути двох видів: місцева і корешковая.
Місцева біль - це досить глибока, хронічна за своїм характером біль, яка з'являється в результаті сильного роздратування хребетного тіла і прилеглих м'яких тканин. Корінцевий ж є гострою, в якості причини її виникнення виступає різке стиснення нервових корінців.

Що стосується збоїв у роботі сечового міхура, то тут необхідно виділити всі можливі варіанти прояву таких порушень при синдромі кінського хвоста:
1. Перш за все, у людини, що страждає від синдрому кінського хвоста, може спостерігатися затримка сечі;
2. У ряді випадків спостерігаються труднощі, які відчувають на початку сечовипускання;
3. У деяких пацієнтів значно знижується чутливість сфінктера уретри;

Порушення ж роботи кишечника при синдромі кінського хвоста з'являються наступним чином:
1. Виникає нетримання;
2. Навпаки, може бути запор;
3. На порядок знижується тонус ануса і його чутливість.

Виявивши описані симптоми, слід негайно звернутися до лікаря, щоб оперативно почати лікування. Це важливо ще й тому, що необхідно чітко розмежувати синдром кінського хвоста від, наприклад, грижі міжхребцевого диска, при якій екстрене лікування не потрібно.
Позитивно протікає лікування безпосередньо залежить від того, як довго спостерігаються симптоми, характерні для синдрому кінського хвоста, а також від деяких дій. Наприклад, бажано протягом 2 діб з моменту появи симптомів синдрому кінського хвоста провести декомпресію. Вона являє собою процедуру хірургічного видалення тих тканин, які викликають здавлювання корінців.

Діагностика
Поставити правильний діагноз допомагають:
• Виявлення симптоми, наявність яких зазвичай свідчить про синдром кінського хвоста;
• Рентгенографія, завдяки якій можна виявити які-небудь дегенеративні зміни;
• МРТ (контрастна, в тому числі). Томографія дозволяє провести повноцінну діагностику, виявити пухлину, грижу, а також візуалізувати сам кінський хвіст.
Тільки таке всебічно обстеження дозволить лікарю визначити найбільш оптимальне лікування.

Лікування
Лікування синдрому кінського хвоста ставиться в залежність від того, яка саме причина викликала цей синдром.
Наприклад, пацієнтам, у яких здавлювання корінців є результат запалення, Активно призначаються різного роду протизапальні препарати, серед яких: ібупрофен. Поряд з цими засобами широко застосовуються і кортикостероїди.

Якщо ж у пацієнта спостерігається метастазу, то доцільно оцінити можливість застосування променевої терапії, особливо щодо тих, кому хірургічне втручання протипоказане.
У тих випадках, коли причиною появи синдрому кінського хвоста є інфекції, лікування припускає проведення курсу терапії антибіотиками.
Необхідно відзначити, що загальна тактика, в рамках якої проводиться лікування синдрому кінського хвоста, повинна бути гранично обережною. Що це означає? Лікар при виявленні перших ознак, що вказують на синдром, може вдатися до консервативного лікування в рамках однієї доби. Якщо ж після закінчення цього часу лікування результатів не принесе, то синдром усуватиметься допомогою оперативного втручання.

Окреме лікування у тих пацієнтів, які страждають грижею хребта (власне, і викликала розглянутий синдром). У них проводиться дискектомія або ламінектомій.
Наскільки позитивні прогнози можна ставити після того, як лікування синдрому кінського хвоста було проведено? З даного питання проводилося чимало досліджень, які дозволили зробити наступні висновки:
• Якщо у пацієнта спостерігається двостороння ішіалгія, то прогноз, на жаль, буде несприятливим порівняно з пацієнтом, що зазнають односторонню біль;
• У разі виявлення у пацієнта повної перінеальний анестезії велика ймовірність того, що у нього розвивається стійкий парез сечового міхура.
Найбільш точним критерієм, орієнтуючись на який, можна зробити певний прогноз з приводу відновлення пацієнта, є ступінь чутливості в районі промежини.

Профілактика
Синдром можна вилікувати, але набагато краще зовсім не допустити такого в майбутньому. Тому належне увагу слід приділяти профілактиці. Потрібно з належним рівнем відповідальності ставитися до будь можливих симптомів: до болю в області попереку, ноги, до слабкості кінцівок.
Необхідно враховувати також, що навіть після хірургічного втручання неврологічний дефіцит не буде усунутий. Саме тому слід бути готовим до того, що цей самий дефіцит буде супроводжувати пацієнта ще деякий час, а тому актуальною буде допомога ряду фахівців: фізіотерапевта, лікаря- сексолога, соцпрацівника.

Важливо також дотримуватися деяких правил:
1. Робити очисні клізми при запорах;
2. Вживати побільше рідини;
3. При необхідності користуватися катетером для того, щоб виводити сечу з сечового міхура.

Якщо відповідально поставитися до цього, то можна уникнути виникнення такого неприємного синдрому. У тому разі ж, якщо захворювання виникло, необхідно максимально оперативно відреагувати.