Під затримкою розвитку плода в акушерстві розуміють відставання в рості і вазі дитини від нормативів, що залежать від терміну вагітності. За даними ВООЗ, приблизно 5-17 % вагітностей ускладнені даними синдромом. Сама по собі затримка розвитку плода не є захворюванням, але вона може сигналізувати про наявність внутрішньоутробного порушення перебігу вагітності, аномалії плоду і прихованих захворюваннях. Виявити відставання допомагає УЗД.

Відставання в розвитку і зростанні плоду може бути викликане багатьма причинами:

• шкідливими звичками матері, особливо палінням, так як при курінні відбувається спазм судин, за якими дитина одержує поживні елементи;
• захворювання вагітної - серцево-судинні, ендокринні, грибкові, інфекційні і т.д.;
• низькокалорійне, незбалансоване харчування;

• токсикоз в другому і третьому триместрі, що перешкоджає нормальному харчуванню матері;
• багатоплідна вагітність;
• вроджені вади розвитку плода;
• аномалії розвитку матки;
• фетоплацентарна недостатність, відшарування або інші вади її розвитку.

До негативних факторів відносять також і невелику перерву між вагітностями. Вважається, що оптимальний термін для відновлення жінки після перших пологів становить 3 роки. Якщо термін менше, то під час другої вагітності часто спостерігається затримка внутрішньоутробного розвитку плоду.

У переважній більшості випадків затримка внутрішньоутробного розвитку є асиметричною, коли головний мозок, кінцівки розвинені відповідно до терміну вагітності, а живіт відстає на 2 і більше тижня. В результаті порушення плацентарного кровотоку поживні речовини і кисень йдуть, в першу чергу, на підтримку оптимальної роботи ЦНС, всі ж інші органи відчувають дефіцит в них. Найчастіше причиною внутрішньоутробного ассиметричного відставання є плацентарна недостатність, аномалії в будові матки.

При симетричній формі внутрішньоутробного відставання всі параметри плода розвинені не за своїм терміну. Причинами можуть здати генетичні аномалії, вроджені вади розвитку, інфекційні захворювання матері - кір, краснуха. У деяких випадках така затримка обумовлена генетичною схильністю, тоді відсутні інші аномалії, крім внутрішньоутробного маленького розміру плоду, не спостерігається.

Симптоми затримки розвитку

Синдром затримки розвитку плода, як правило, проявляється з 2 триместру, коли плід починає активно набирати вагу. Вагітна починає відчувати ворушіння з 18-20 тижня, і саме тоді потрібно звернути увагу на активність дитини. Занадто мляві або занадто динамічні ворушіння плоду - наслідки дискомфорту, який може бути пов'язаний з недостатнім надходженням поживних речовин і кисню.
З 30 тижня жінка повинна вести спеціальний тест ворушіння плоду. Нормою вважається не менш 10 рухів дитини за добу. Якщо їх менше, то це привід термінового звернення до лікаря і пройти УЗД.

Існує хибна думка, що на затримку розвитку плода можуть вказувати низька прибавка у вазі за місяць (менше 500 грам), а також невеликий живіт жінки. Насправді прямого зв'язку між ними не існує. Так, на розмір живота можуть впливати тренованість м'язів преса мами, зростання, загин матки, аномалії розвитку репродуктивних органів і багато інших чинників, а не тільки затримка розвитку дитини.

Синдром затримки розвитку: діагностика
Затримка внутрішньоутробного розвитку плода не має явних симптомів, тому визначити її аномалії може тільки лікар. На огляді гінеколог визначає висоту дна матки, окружність живота і приблизний обсяг навколоплідних плід. Зовнішній огляд дозволяє виявити до чверті випадків наявності даної аномалії.

Однак найбільш точним методом є УЗД. Спочатку за допомогою УЗД лікар оцінює, які антропометричні параметри дитини і чи відповідають вони віком, чи симетричні. За результатами біометрії може бути визначено ступінь затримки розвитку плода:
• 1 ступінь - затримка розвитку на 2 тижні;
• 2 ступінь - затримка розвитку від 3 до 4 тижнів;
• 3 ступінь - затримка розвитку більше 4 тижнів.

На УЗД досліджується не тільки сам плід, а й стан плаценти, її товщина, ступінь зрілості, пороки її будови. У 64 % жінок, вагітність яких ускладнена наявністю даної аномалії, відзначається раннє дозрівання плаценти. Чим сильніше старіння - тим більшу ступінь має затримка внутрішньоутробного розвитку. Також надзвичайно важливим є УЗД - допплерометрия - вимірювання швидкості руху крові в судинах плаценти, в пуповині і великих судинах плода.

Сучасна діагностика внутрішньоутробної затримки розвитку включає в себе не тільки УЗД, а й визначення кількості гормонів в крові жінки. У першому триместрі про стан плаценти свідчить рівень прогестерону, в другому і третьому - плацентарний лактоген. Чим нижче їх рівень - тим сильніше страждає плід, тим більш ймовірні вади та аномалії розвитку.
Принципи лікування затримки розвитку плода

Для правильного лікування необхідно визначити причину, що викликала синдром внутрішньоутробного відставання розвитку. Якщо була діагностована інфекція матері, то призначаються антибіотики в безпечних дозах для вагітної. При таких ускладненнях вагітності, як артеріальна гіпертензія, діабет, вагітна повинна отримувати лікування в стаціонарі з постійним контролем КТГ та УЗД.

У всіх випадках необхідно стимулювати активність кровоносних судин плаценти і пуповини. Зробити це можна за допомогою спеціальних препаратів, наприклад, Актовегіну, перорально або внутрішньовенно. Для посилення внутрішньоутробного газообміну використовують оксигенотерапію (кисневі маски), озонотерапію, прийом вітамінів і препаратів заліза. Якщо у жінки спостерігається підвищений тонус матки, аномалії її будови, необхідно вживання засобів, що знімають зайву напругу мускулатури.

Пацієнтка повинна щодня проходити процедуру КТГ для відстеження серцебиття плоду. Через 2 тижні після основного лікування необхідно знову за допомогою УЗД оцінити, як змінилися біометричні параметри плода, а при використанні УЗД - допллерометріі зробити висновок про те, покращився чи кровотік в основних судинах. Якщо показники нормалізувалися, вагітну можна виписувати зі стаціонару, якщо відбулося значне погіршення, то лікар -гінеколог проводить екстрене кесарів розтин.

Якщо під час вагітності був діагностований синдром затримки розвитку плода, але лікарська терапія допомогла вирівняти показники, і дитина народилася в строк, то в подальшому негативні наслідки не будуть виражені. Якщо ж він народився раніше 37 тижнів, то можливі вади неврологічного характеру, імунітет таких дітей знижений, тому вони більш схильні до інфекційних захворювань. Крім того, органи цих дітей ще не готові до повноцінного і самостійного функціонування і часто мають аномалії будови. Однак у більшості випадків патологія розвитку і росту плода успішно долається, за наявності кваліфікованої допомоги, УЗД -контролю і прийому спеціальних препаратів.