Хвороба Шейермана-Мау в медичній літературі має й іншу назву - дорзальний юнацький кіфоз. Воно відображає суть патологічних змін. Це захворювання характеризується неухильним прогресуванням. Вперше воно виникає в той час, коли організм починає інтенсивно рости. Клінічним проявом цієї патології вважається наявність вигину в грудному відділі хребта під кутом від 50 до 75 градусів. Вигин має кіфотична спрямованість, тобто вкінці (утворюється горб). В основі захворювання лежить клиноподібна деформація декількох хребців цього відділу, тому на рентгенограмі хребці, їх тіла мають форму трикутника.

Перші клінічні ознаки хвороби Шейермана-Мау вперше відзначаються у віці 10-16 років, тобто в період активного розвитку кісткової системи. Частота народження даної патології становить приблизно 4-8%, причому з однаковою частотою серед хлопчиків і дівчаток. Первинне ураження виникає в зоні росту хрящової тканини грудних хребців. Слід зазначити, що це другий за частотою народження дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта у дітей та підлітків, яке змушує їх звертатися до лікаря. Перше місце займає ювенільний остеохондроз (частота його становить 27%).

У зв'язку з інтенсивним розвитком додаткових методів дослідження виявлення хвороби Шейермана-Мау значно зросла. А це дозволяє правильно розібратися в суті відбуваються в хребті патологічних оновлено і провести патогенетичне лікування.

Причини захворювання

В даний час остаточні причини розвитку хвороби Шейермана-Мау не встановлені. Тому висуваються кілька етіологічних теорій, які намагаються пояснити механізм розвитку захворювання.
Перша теорія - теорія генетичної схильності. Вона грунтується на статистичних даних, згідно з якими в сім'ях, де є хоч один хворий батько, частота народження цієї патології у дітей набагато вище. Знаючи це, необхідно застосовувати комплекс профілактичних заходів, які спрямовані на попередження прогресування цієї патології.

Також розвиток хвороби може провокувати травматичне пошкодження зон росту в момент їх активного розвитку (травми можуть бути різні за силою і виразності).

Третя причина - порушення артеріального харчування тіл хребців, що призводить до некрозу кісткової тканини з розвитком характерної деформації. Важливо, що цей некроз розвивається в замикальних пластинках, які відокремлюють тіло хребця від міжхребцевого диска. За структурою вони є гіалінових хрящем. Недостатнє надходження поживних речовин по артеріях може бути викликане аномаліями розвитку судин або їх компресією при різних деформаціях хребта. Ця теорія була висунута Шайерманом - автором, який вперше описав це захворювання.

В якості четвертої версії висувають остеопороз, який вражає тіла хребців. Причини остеопорозу можуть бути різними, в тому числі і аліментарні - недостатнє надходження кальцію та вітаміну Д в організм. На тлі остеопорозу кісткова тканина втрачає притаманну їй міцність, тому досить легко виникають мікропереломи, які й призводять до деформацій хребців.
Також хвороба Шайермана-Мау може розвиватися в результаті підвищеного кісткового освіти в одних ділянках хребців з одночасним зниженням утворення кісткової тканини в інших ділянках.

Крім того, можливою причиною є порушення нормального анатомічної будови і функціонування м'язів, які оточують хребет. У підсумку це призводить до того, що одні хребці випробовують підвищене навантаження, а інші ні, що поступово деформує хребетний стовп.

Симптоми захворювання
На доклінічній стадії встановити діагноз за допомогою рентгенологічного дослідження не представляється можливим. Запідозрити хвороба Шейермана-Мау можна тільки тоді, коли з'являються перші клінічні прояви у вигляді порушеною постави. У деяких випадках захворювання може проявлятися болем, що локалізується між лопатками. Поступово захворювання прогресує, проте швидкість прогресування незначна. Саме поява горба змушує батьків відвести дитину до лікаря.

У міру збільшення деформації збільшується і вираженість болю, яка іноді може стати дуже болісною. В окремих випадках через біль пацієнт не може спати ночами. Приблизно в 70% при хворобі Шайермана-Мау відзначається горб, тобто кіфотичних викривлення хребта, а в 30% випадків може бути сколіоз, тобто викривлення хребта в бічній площині. Найбільш часто уражається грудний відділ хребта, досить рідко захворювання може проявлятися ураженням попереково-крижового відділу.

Прийнято виділяти кілька стадій цього захворювання:
1. Латентна стадія, яка розвивається у віці 8-14 років;
2. Стадія ранніх неврологічних проявів, яка розвивається у віці 15-20 років;
3. Стадія пізніх неврологічних ускладнень.

Діагностика захворювання
При наявності клінічних проявів, підозрілих на хворобу Шайермана-Мау, показано проведення рентгенологічного дослідження, яке дозволяє виставити остаточний діагноз. Нагадаємо, що достатньою інформативністю цей метод діагностики володіє тільки при появі перших ознак захворювання. Основними рентгенологічними критеріями цієї патології є:

• наявність вузликів Шморля;
• клиноподібна деформація тіл хребців (на бічній рентгенограмі вони мають трикутну форму);
• звуження міжхребцевого диска;
• ураження замикального платівки хребців.

На тлі прогресування захворювання поступово формуються міжхребетні грижі, або грижі Шморля. У підсумку це призводить до появи неврологічної симптоматики (радикулопатії), яка є показанням для проведення комп'ютерної томографії або ядерно-магнітного резонансу.

Лікування захворювання
Лікування хвороби Шайермана-Мау може проводитися двома основними способами:
• консервативним;
• оперативним.

Вибір того чи іншого методу лікування залежить від кількох факторів, до яких відносяться:
• вираженість і поширеність патологічного процесу;
• наявність рухливості хребців;
• загальний стан пацієнта;
• підлогу;
• вікова категорія.

Основними заходами консервативного етапу лікування є:
• виконання вправ лікувальної фізкультури;
• масаж і мануальна терапія;
• носіння корсета виправдано тільки в молодому віці.

Хірургічне лікування проводиться за суворими показаннями:
• утворюється між хребцями кут дорівнює 75 градусам і більше;
• страждає функція органів грудної клітини, в першу чергу це серце і легені.