Антральним називають відділ шлунка, розташований у верхній його частині. Атрофічні явища у цій анатомічної області в більшості випадків бувають викликані впливом бактерії helicobacter pylori, однак не слід применшувати значення та інших етіологічних факторів. Атрофія слизової антрального відділу шлунка носить хронічний характер, і розвивається після попереднього гострого катарального гастриту, лікування якого не проводилося, або воно не відповідало ефективним загальноприйнятими методиками терапії.

Це важливо! Захворювання, в силу особливостей етіології та патогенезу, частіше розвивається у осіб літнього віку. Цьому сприяє зниження регенеративних здібностей організму, а також рівня імунного захисту. При цьому чимале значення має схильність до розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту, а також наявність сприяючих чинників.

В цілому, атрофічний гастрит як антрального, так і інших відділів шлунка, не має географічної прив'язки, однак частіше він розвивається в умовах великих міст, ритм життя в яких передбачає нерегулярне харчування і наявність безлічі негативних факторів впливу.

Причини і сприяючі чинники розвитку атрофії антрального відділу
Як говорилося вище, однією з основних причин розвитку атрофічних явищ є обсіменіння слизової оболонки шлунка бактерією helicobacter pylori. При цьому відбувається значне стоншення слизової, що супроводжується руйнуванням шлункового залозистого апарату і порушенням його функції, що й обумовлює появу клінічної симптоматики.

Другий популярної причиною розвитку хвороби може бути аутоімунна реакція організму на власні тканини і клітини. При цьому відбувається деструкція тканин слизової оболонки, подібна з бактеріальної атрофією, проте, в більшості випадків, більш поширена. Аутоімунні атрофії в більшості випадків носять мультифокальний характер, однак може зустрічатися і вогнищева атрофія в антральному відділі шлунка.

Крім безпосередніх причин захворювання, величезну роль у його формуванні відіграє негативну дію сприяючих факторів, таких як:
1. Порушення режиму харчування
2. Часті і тривалі стресові ситуації
3. Відсутність регулярних медичних обстежень, які дозволяють виявити катаральний гастрит на початкових його стадіях
4. Токсична дія, що виникає як при безпосередньому прийомі отруйної речовини всередину, так і при парентеральному введенні

5. Тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів
6. Занедбаність кишкового вмісту в шлунок

В цілому, деякі з названих вище факторів здатні служити і самостійною причиною атрофічного осередкового гастриту, проте це стає можливим переважно при вже наявних захворюваннях, що знижують рівень регенерації тканин шлунка.

Основні моменти патогенезу у формуванні атрофії слизової шлунка
У більшості випадків розвиток вогнища атрофії в антральному відділі шлунка відбувається при обсеменении слизової оболонки специфічної бактеріальною мікрофлорою. При цьому спочатку розвивається катаральний гострий гастрит, поступово перетворюється в осередок атрофії.

Це важливо! Надалі відбувається руйнування залозистого апарату на певній ділянці шлункової тканини. Значні зміни у складі шлункового соку подібні порушення викликають тільки при наявності великої площі атрофічного ділянки. При невеликих атрофіях функцію зруйнованих залоз компенсують залози, що збереглися на інших ділянках шлунка.

Великі ділянки ураження призводять і до розвитку залізодефіцитної анемії внаслідок порушення всмоктування вітаміну В12. Крім цього, можлива поява виразка атрофічних ділянок з виникненням капілярної кровоточивості.

Атрофічний гастрит є передракових станом і вимагає обов'язкового динамічного спостереження та лікування. Можливий перехід захворювання у виразку шлунка, її озлокачествление і метастазування пухлини, що являє собою пряму загрозу життю пацієнта.

Клінічні прояви атрофічного гастриту антрального відділу

На початкових стадіях хвороби атрофія антрального відділу шлунка часто протікає безсимптомно. Виявити ознаки захворювання представляється можливим тільки в разі проведення планового клінічного обстеження або обстеження з приводу інших захворювання шлунково-кишкового тракту. Надалі у пацієнтів виникають наступні симптоми хвороби:

1. Диспептичні явища (печія, відрижка, тяжкість в епігастральній області)
2. Нудота
3. Порушення акту дефикации (запори або проноси)
4. Тягнуть болі в епігастральній області
5. Зниження апетиту
6. Ознаки залізодефіцитної анемії

Діагноз ставиться на підставі суб'єктивних скарг пацієнта, а також проведеного лабораторного та інструментального обстеження. Диференціальна діагностика характеру атрофії проводиться після посіву мікрофлори з вогнища патології, а також взяття алергологічних та імунологічних проб.

Лабораторна діагностика при атрофічних гастритах дозволяє отримати дані про наявність запального процесу (лейкоцитоз, підвищення швидкості осідання еритроцитів), а також про наявність ознак анемії (гіпоерітроцітемія). При гастроскопії лікар візуально оглядає наявний осередок патології, оцінює його характер, розміри, наявність ускладнень, проводить забір матеріалу для біопсії.

Лікування і необхідний режим харчування при атрофічному гастриті
Лікування атрофічного гастриту включає в себе не тільки медикаментозні методи, а й особливий режим харчування, який необхідно дотримуватися пацієнту. Без виконання даної вимоги успішне одужання практично неможливо.

Це важливо! Порушення режиму харчування призводить до подразнення слизової оболонки і збільшення патологічного вогнища. Крім цього, шлунок часто виявляється перевантажений, що значно ускладнює його функціонування.

Харчування при атрофічному гастриті

Атрофія слизової оболонки шлунка вимагає переходу пацієнта на дробове шестиразове харчування. При цьому їжа повинна прийматися невеликими порціями, бути хімічно, термічно і механічно щадить. Температура продуктів не повинна перевищувати 65 градусів, тверду їжу перетирають або виробляють іншу механічну обробку.

Рекомендується вживати обволікаючі супи, каші, картопляне пюре, перетерте м'ясо. Страви мають бути відвареними або приготованими на пару. Як пиття краще використовувати відвари лікарських трав, що володіють протизапальним ефектом. Вживання чаю або кави не рекомендовано.

Медикаментозне лікування при атрофії
Гастрити хеликобактерного походження вимагають обов'язкового використання антибактеріальних препаратів. Бактерія в більшості випадків виявляється чутливою до амоксициліну, метронідазолу, коаліціада.

Крім антибіотиків, пацієнти повинні отримувати обволікаючі препарати, що значно знижують інтенсивність патологічного процесу і його клінічних проявів. Найбільш популярним на сьогоднішній день є маалокс.

У більшості випадків захворювання пацієнтам призначають і антацидні препарати, що знижують кислотність шлункового соку (фамотидин). При цьому лікування даними препаратами продовжують ще деякий час після зникнення симптомів хвороби.
Вогнище атрофії вимагає і проведення відновлювального лікування. З цією метою можуть бути використані засоби на основі вісмуту (пилорид), а також препарати, що роблять загальних регенеративний ефект при трофічних порушеннях (трентал).