Реактивний артрит (артропатія) - найбільш часте ревматологічне захворювання суглобів, яке виникає в результаті впливу інфекційного захворювання сечостатевої системи або шлунково -кишкового тракту. Також реактивний артрит може виникати в результаті генетичної схильності. У нашій статті розкриємо основні принципи діагностики та способи лікування реактивного артриту.

Причини виникнення артриту реактивного характеру
Існують дві основні причини розвитку реактивного артриту: кишкова і сечостатевий інфекційне захворювання.

Венеричне захворювання
Найчастіше ця хвороба спостерігається у чоловіків, віком від 25 до 40 років. У жінок зустрічається набагато рідше. Причиною розвитку патології є аутоімунна реакція організму на формування вогнища хламидийного запалення. Також запалення може бути викликане негативним впливом герпесу, трихомоніазу, гонореї.
Інфекційне захворювання шлунково -кишкового тракту

Винуватцями розвитку запалення, у разі кишкового захворювання, є бактерії Сальмонели, Шигели та ін Даний процес називають ентероартрітом. Перші симптоми артриту можуть проявитися через кілька тиждень після кишкової інфекції.

Основні симптоми реактивного артриту
Симптоми розвитку запалення можуть проявлятися по різному. На першому етапі симптоматика може бути схожа з циститом: сильний кишковий розлад, гостре респіраторне захворювання, біль у животі, нудота. Через деякий час симптоми знаходять більш чіткий вид, властивий артриту:
• біль у великих суглобах при русі
• запалення і набряк
• локальне підвищення температури
• ураження слизових очей (кон'юнктивіт)

На початковій стадії патології запалення відбувається в одному суглобі, після цього хвороба вражає інші.
При виникненні хвороби з причини інфікування сечостатевої системи, у жінок спостерігається запалення піхви, у чоловіків уражається уретра і простата. Хворий відчуває постійне бажання сечовипускання, а також больові відчуття під час цього процесу.

Діагностика реактивного артриту
Діагностика проводиться на підставі об'єднаних ознак артриту, запалення слизових оболонок і сечостатевої або кишкової інфекції. Спеціаліст здійснює загальний огляд хворого з метою визначення термінів виникнення в організмі інфекційних процесів. Проводиться загальний аналіз крові та синовіальної рідини. Підвищений показник ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) - явна ознака запальних процесів в організмі. Необхідно також провести дослідження на наявність ревматоїдного фактора. При реактивному артриті він відсутній в організмі хворого.

Рентгенографія може показати структурні зміни цілісності суглобів під впливом хвороби. Наявність кальцификатов (сольових утворень) яскравий ознака наявності артриту. При наявності ураження слизових оболонок очей, необхідно звернутися за консультацією до офтальмолога. Для підтвердження розвитку захворювання з причини кишкової інфекції береться аналіз калу, при сечостатевої - сеча.
Виходячи з отриманих даних, складається загальна клінічна картина, яка визначає напрямок лікування.

Лікування реактивного артриту
Лікування реактивного артриту проводять виключно стаціонарно. Напрямок та способи підбираються індивідуально, згідно фізичному стану хворого і ступеня захворювання. Так як захворювання носить інфекційний характер, лікування амбулаторно строго заборонено. Головним завданням процесу лікування реактивного артриту є усунення вогнищ запалення, зниження ритму хвороби, досягнення стійкої ремісії (ослаблення симптомів патології) або повне одужання.

В основних випадках лікування має консервативний вигляд і складається з застосування НПЗЗ (нестероїдних протизапальних препаратів), антибактеріальних засобів і, у важких випадках, кортикостероїди. Прийом антибіотиків призначається виходячи з аналізів і біологічного сприйняття їх пацієнтом. Основний напрямок протизапальної терапії складається з прийому нестероїдних засобів. Вони допомагають зняти запалення, а також зменшити біль і температуру. Призначення кортикостероїдів застосовне лише в тому випадку, коли захворювання набуває хронічний вигляд. У цьому випадку дані препарати вводяться безпосередньо в тканині ураженого суглоба. У моменти ремісії необхідно використовувати ЛФК і фізіотерапію. Досягти позитивного результату при лікуванні реактивного артриту, ймовірно тільки при комплексному використанні всіх перерахованих методів.

Варто відзначити, що застосування антибактеріального курсу є найбільш ефективним методом боротьби з хворобою. Це пов'язано з тим, що хламідії проникають всередину клітин організму, а антибіотики також здатні боротися з мікроорганізмами всередині уражених клітин. Найбільш дієвими препаратами є: тетрацикліни, макроліди фторхінолони.
Важливо пам'ятати що фторхінолони та тетрацикліни є сильними токсичними препаратами з широким спектром побічних ефектів. Тому, для лікування реактивного артриту у дитини, необхідно використовувати макроліди. Застосування тетрацикліну можливо тільки у дітей старше восьми років.

Практика показує, що лікування за допомогою антибіотиків є ефективним тільки при гострій формі реактивного артриту. При запущеній формі або хронічному стані хворого, курс антибактеріальних засобів не завжди приносить бажаного результату.

При хронічній формі хвороби, фахівці відзначають сильний збій імунної системи організму, при якому деструктивні процеси переважають над процесами регенерації та захисту. Виходячи з цього, у важких випадках лікарі рекомендують застосування імуномодулюючих засобів. Але варто розуміти, що дані препарати можна приймати тільки під чуйним керівництвом лікаря.
До лікування за допомогою НПЗЗ також варто поставитися з особливою увагою, адже дані препарати не володіють лечащей особливістю, а здатні лише на якийсь час знизити рівень запалення і больові відчуття. Найчастіше лікарі використовують такі препарати: доксициклін, сульфасалазин, азатіоприн, метотрексат.

У разі ентезопатії (запалення виникає в місці кріплення м'язів і сухожиль до кісткової поверхні суглобів) фахівці рекомендують ін'єкції глюкокортикоїдів.
Профілактика реактивного артриту можна розділити на дві фази.

Перша фаза складається з комплексу заходів щодо зняття основних симптомів і запобігання розвитку захворювання. Основні пункти даного етапу:
• зняття запального процесу
• знищення вогнищ інфекції
• дотримання санітарних норм і правил особистої гігієни
• діагностика близьких і рідних на предмет виявлення патології

Вторинна фаза профілактики спрямована на попередження рецидиву запалення:
• здоровий спосіб життя
• дотримання норм особистої гігієни
• бездоганне дотримання рекомендацій лікаря
• своєчасне звернення до фахівця, у разі повторного рецидиву
• Неприпустимість самолікування