Ендогенною депресією медики іменують психічний розлад, що характеризується сезонним, добовим зміною настрою без наявності видимих причин. Хворі страждають заниженою самооцінкою, їх відвідують думки про суїцид. Людина, що знаходиться в депресії, вночі не може заснути, а вранці - вчасно прокинутися, він песимістично, безрадісно відноситься до навколишнього його світу.

Причини ендогенної депресії
Ендогенна депресія найчастіше виникає безпричинно, коли у людини немає приводів для смутку і зневіри, або ж в результаті перенесених психічних травм. Нерідко ця депресія наздоганяє людей похилого віку, які відчувають невдоволення своїм життям, її укладом, фінансовим станом, відсутністю поруч рідних і друзів. Жінки частіше схильні ендогенної депресії, ніж чоловіки. Оскільки така депресія вважається захворюванням, то побороти її самостійно досить складно.

Доведено, що основною причиною виникнення цієї депресії є генетична схильність. Також їй, як не дивно, схильні люди, які сумлінно ставляться до своїх обов'язків, надмірно відповідальні, невпевнені в собі і своїх силах, часто відчувають почуття тривоги, їм складно даються прийняття будь-яких рішень.

Основні ознаки ендогенної депресії
Хворі депресією постійно перебувають у пригніченому стані. На їх настрій і душевний самопочуття не здатні вплинути навіть зовнішні фактори, приємні події. Вони відчувають почуття глибокої туги, яка мучить їх не менше, ніж яка-небудь фізична біль. Світ для таких людей стає сірим і нудним, вони перестають відчувати емоції і переживання, їх заміщає відчуття порожнечі.

Ті, хто страждає ендогенної депресією, протягом дня відзначають коливання настрою. Особливо складно хворому буває вранці і лише ближче до кінця дня йому стає трохи краще.
Хворі повільніше мислять, їм важко концентрувати свою увагу на роботі, планувати свою діяльність, вирішувати нескладні завдання. При відповіді на прості запитання вони довго роздумують, їм складно підібрати відповідні слова. Розумові процеси у таких людей злегка загальмовані, а мова некваплива.

Уповільнене мислення призводить до зниження рухової активності хворого. Він неквапливо пересувається, може тривалий час не міняти одну позу. Важка форма депресії буквально приковує хворого до ліжка, йому не просто знайти в собі сили, що вранці прокинутися і почати новий день.
Через ендогенної депресії людина позбавляється всіх життєвих радостей, йому складно протистояти всіх проблем і негараздів. Самостійно він не може перебороти це гнітюче стан, а й за допомогою до оточуючих він часто не звертається. А адже в такі моменти хворий ендогенної депресією якраз і потребує участі психотерапевта.

Лікування ендогенної депресії
Для лікування такої депресії хворому призначають прийом антидепресантів. Коли ж це захворювання носить тимчасовий характер, вилікувати хворого може допомогти і психотерапевт, який за пару годин спілкування поверне його до нормального психічному стану.
Якщо ж депресія не покидає людину протягом довгих місяців або років, то вилікувати її під силу тільки кваліфікованому психіатра. У такому випадку антидепресанти навряд чи будуть ефективними, хворому вкрай необхідно живе спілкування.

Для лікування цього захворювання можна приймати ванну, додавши у воду морську сіль або екстракт хвої. Також хворому підуть на користь легкі фізичні навантаження, загартовування, прогулянки на свіжому повітрі, вилазки на природу, туристичні походи. Добре, якщо в його сім'ї є дружні, теплі стосунки, панує спокій і гармонія.
Справитися з депресією допомагає і зміна звичної обстановки, виду діяльності, оточення. Можна знайти собі заняття до душі, воно позбавить від похмурих думок і привнесе в життя хворого позитивні емоції. Не потрібно нехтувати спілкуванням з рідними та друзями, розкажіть їм про свої проблеми, коли хочеться поплакати, не потрібно собі в цьому відмовляти.

Ендогенна депресія може виникнути у школяра, дорослої людини або пенсіонера, від неї не застрахований ніхто. Якщо в родині хтось страждав цим захворюванням, то воно може передатися генетичним шляхом. Тому слід дбати про свій психічний стан, завжди знаходити приводи для радості і при виникненні складних життєвих ситуацій не соромитися просити про допомогу рідних і друзів.