Міокард - «фундаментальна» частина нашого серця, що несе на собі основне навантаження функціонуючого органу. Товщина серцевої стінки неоднакова: в області передсердь вона мінімальна, а у шлуночків - набагато більше (особливо у лівого). Серцевий м'яз, крім того, має тришарову структуру:

• епікардом - перший шар - є поверхневим;
• міокард - м'язовий шар - займає середнє положення;
• ендокард являє собою внутрішню частину серцевого м'яза.

Будь інфекційний процес, що має місце в організмі, відбивається на ритмічності й чіткості роботи серця, проте не кожне виникає при цьому запалення серцевого м'яза буде діагностуватися як міокардит. Медики мова заводять про нього лише в тому випадку, коли симптоми порушеної серцевої діяльності є провідними в клініці захворювання. Це може виразитися в:

• тахікардії;
• відчутті биття власного серця;
• сильної давить болі в серцевому області;
• задишці при підвищенні температури тіла через збільшення потреби тканин організму в кисні.

Ці симптоми є проявом захисного механізму, включеного організмом для компенсації недостатнього кровопостачання тканин і органів хворого. Однак при прогресуванні захворювання подібна реакція організму може бути недостатньо ефективна, і загроза виникнення серцевої недостатності буде цілком реальна. Ступінь порушення кровообігу безпосередньо залежить від того, яка кількість тканини міокарда вражено в ході патологічного процесу.

Сьогодні медицина має великим арсеналом терапевтичних засобів для успішного лікування цієї небезпечної недуги. Але завжди краще попередити хворобу, ніж боротися з наслідками, викликаними їй. Тому при загрозі виникнення серцевої недостатності для своєчасної профілактики необхідно зайнятися спеціалізованої гімнастикою (ЛФК). Безумовно, неодмінною умовою таких занять є попередня консультація у фахівця і відсутність у пацієнта вже вираженої серцевої недостатності.

Уникнути невідповідності між функціональними можливостями недостатньо розвиненого серця і потребою організму в кровопостачанні допоможе ЛФК.
Проте використання комплексу лікувальної фізкультури цінне не тільки для профілактики, але і є необхідним елементом в реабілітації хворого і з звичайною дистрофією міокарда, і у випадках з більш важкими його ураженнями типу кардіосклерозу і фіброзу. ЛФК при міокардиті допомагає прискорити:

1. Хімічні та біоенергетичні процеси, що забезпечують скорочення м'язової мускулатури серця.
2. Трофічні процеси в серцевому м'язі.
3. Кровоток в розширених коронарних судинах, і підняти кров'яний тиск в аорті, що сприятиме збільшенню кількості доставляються поживних елементів до міокарду.
4. Крім того, клітини міокарда ослабленого органу стають здатні до прискореної утилізації кисню і надходить харчування, а окислювальні процеси, що проходять в серцевому м'язі, помітно прискорюються.

Індивідуальний підхід до використання ЛФК при міокардитах і систематичне проведення комплексу вправ стимулюють роботу ослабленою серцевого м'яза навіть при сильно виражених морфологічних змінах міокарда, збільшуючи її скоротливу силу, поліпшуючи стан всієї серцево-судинної системи в умовах і повної компенсації, і діагностованою недостатності. Строго дозоване фізичне навантаження часто використовується в комплексному підході до лікування таких хворих у санаторіях.

ЛФК вельми позитивно позначається і на синтезі в клітинах серцевого м'язової тканини нуклеїнових кислот і білка - її будівельного матеріалу. Хворим з дистрофією міокарда не рекомендуються інтенсивні силові вправи, але чергування їх з дихальною гімнастикою вітається, що виконується комплекс доповнюється спокійними прогулянками. При виборі методики і режиму проведення ЛФК для хворого з таким діагнозом враховуються:

• загальний стан серцево-судинної системи;
• ступінь ураження м'яза;
• вік;
• здатність витримувати фізичні навантаження;
• ступінь адаптації коронарного кровообігу до коливань кількості надходить кисню.

Міокардит багатоликий, але ЛФК - універсальний засіб для боротьби з ним.
У випадках дистрофічних явищах міокарда з причини ожиріння спектр засобів, що застосовуються в лікувальній фізкультурі, значно урізноманітнюється. Віддається перевагу вправам з навантаженням на верхні і нижні кінцівки, а також на тулубі, які проводяться з достатнім ступенем інтенсивності, а в деяких випадках можливі й силові моменти для великих м'язів.

Наступним етапом у реабілітації пацієнтів є акцент на розвиток діафрагмального дихання. Загальна тривалість таких занять може доходити до півгодини. Безсумнівну користь принесуть: тривала некваплива ходьба, катання в спокійному темпі на лижах і ковзанах, а також активні ігри (городки, волейбол і т.д.). Головна умова в запропонованої для хворих активізації життя - це рівномірне і ритмічне розподіл навантажень протягом всього дня.

Якщо ж до дистрофії міокарда привели нейрогуморальні фактори, то підхід вибору фізичних вправ повинен бути трохи іншим. Через наявність збудливості серця і судинної системи вони повинні виконуватися без якоїсь напруги в положенні лежачи і сидячи, а чергування їх з дихальною гімнастикою допоможе знизити зайву збудливість нервової системи і нормалізує ритм серцевих скорочень. Звичайно, в рекомендаціях фахівців обов'язково будуть присутні і нетривалі прогулянки в спокійному ритмі, сон на свіжому повітрі, використання повітряних ванн.

Кардіодіафрагмальний синдром, викликаний неправильним положенням серця (лежаче або висячий серце), може також призвести до певного невідповідності між функціональними можливостями міокарда і потребами тканин в кисні і харчуванні. У таких випадках підвищення реактивності всій кровоносної системи при фізичних навантаженнях цілком імовірно, тому виникає необхідність систематичної фізичної тренування для повноцінного залучення всієї системи кровообігу в роботу. Досить часто подібний синдром зустрічається у людей, які страждають загальним ожирінням. Великі розміри органів травлення та високу внутрішньочеревний тиск призводять до високого стояння діафрагми і переходу осі серця в горизонтальне положення, що в свою чергу обмежує рухливість самої діафрагми і кількість її рухів при диханні.

При наявності у пацієнта високого стояння діафрагми комплекс фізупражненія повинен проводитися на тлі істотного обмеження в харчуванні. Подібні заходи сприяють поступовому зміцненню серцевого м'яза, а також збільшенню мобільності діафрагми. Для таких випадків добре виконувати рекомендовані вправи, сидячи на низькій лавці верхом. Такий спосіб сприяє почерговому підвищенню і зниженню внутрішньопорожнинного тиску, чим і прибираються мають тут застійні явища і одночасно зміцнюються м'язи живота.

Для пацієнтів, у яких хвороба перейшла в хронічну форму, супроводжуючись при цьому ожирінням будь-якого ступеня, ЛФК та теренкур є обов'язковими моментами повсякденному житті. Крім того, працездатність людини цілком може бути відновлена за умови присутності активної життєвої позиції, постійного контролю калорійності прийнятої їжі та регулярного використання розвантажувальних днів. Для осіб, причиною хвороби яких є конституціональні недоліки (серце лежачого або висячого типу), ЛФК та виконання посильних трудових навичок в побуті повинні стати назавжди невід'ємним чином повсякденному житті.